Навкруг сивіє небосхил в тумані
І в сірий плащ окутались поля.
Змішалось в купу і не видно грані:
Де небо в полі, ну а де земля.
Лише туман суцільною стіною
Холодну мрячку сипле навкруги,
Суху траву холодною водою
Все мочить, та не поїть береги.
Безсилим стогоном земелька
Благає слізно: «Дайте вже дощів».
Обвуглена вітрами літня спека
Принесла бідній стільки прикрощів.
Зима й собі лякає лиш морозом,
А снігу білого ще зовсім не було.
Обвітреність становить їй загрозу,
Бо ж хочеться, щоб все кругом росло.
Щоб навесні розквітли знову квіти,
І біло-сніжно зацвіли садки.
Щоб розмаїттю ми могли радіти,
Потрібні - кучугурами сніги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857858
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2019
автор: Ольга Калина