Не для мене…

Якщо  б  стала  тією  султаною,-
Не  була  би  простою  та  звичною,
А  єдиною  та  ще  коханою,-
До  жіночої  вроди,-  величною!  

Красувалась  добротними  шатами,
Як  коштовними,-  так  дуже  гарними,
Зі  знахідками  завжди,-  не  втратами,
Щоб  думками  не  маятись  марними…

Прикрашалася  б  блиск-діадемами,
Відчувалась  у  справах  не  пішкою,  
Зустрічалася  б  скрізь  з  королевами,-
Була  б  схожою  з  жінкою-кішкою…

І  гуляла  б  своїми  палацами,
Де  оздоблення  грало  металами,
Піклувалась  би  знатними  плацами
Як  майстерними  рать-  арсеналами…

Засліплялась  висотними  вежами,
Що  черпають  небесність  з  надіями,
Прислухалась,  де  плескіт  за  межами
Той  морський,  з  ним  ділилася  б  мріями…

Та  ще  з  зіркою  геть  недосяжною,
Коли  доля  здавалася  струмною,
А  я  дівчинкою,  -  легковажною,
Іноді  ще  до  всього,-  бездумною…

Що  у  клітці  ставала  нестерпною,
Наривалась  до  вчинків  з  безтямністю,
Силу-волю,  що  є  невичерпною,
Відчувала  рішуче  з  незламністю…

Хоч  прийшла  б  до  палацу  буденною,
Дуже  ніжною  та  волелюбною,
Знала  б,-  зовсім  не  стану  смиренною
Навіть  з’єднана  стрічкою  шлюбною…

Така  доля  велична  з  таємністю
Не  для  мене,  бо  вся  з  незбагненністю,
Краще  там,  де  свій  край  з  невід’ємністю,
Древо  роду  міцне  з  нескінченністю…

Не  для  всіх  відзначатися  зіркістю,
Якщо,  навіть,  вночі  це  приснилося,
А  чи  з  солодкістю,  чи  то  з  гіркістю,
Доля  скаже,-  кому,  як  судилося…
13.12.2019р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857851
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 13.12.2019
автор: Єгорова Олена Михайлівна