Мов дикі коні, мчать удаль прудкі роки.
А ми були колись такими молодими!
Коротким зустрічам раділи щохвилини
в потоках клекітних життєвої ріки.
Блукали тропами по закутках Землі
в ретельних пошуках захованої долі.
Старанно граючи, призначені нам ролі,
і кожен плив лише у власному човні.
Давно розбіглись наші долі і шляхи.
Попутний вітер підганяв легкі вітрила.
Шалена юність в часі крила загубила.
Літа з туманами за обрій поплили.
Вже пізня осінь шле пронизливі дощі.
Давно сліди чомусь заметені вітрами.
Вночі не ниють, не болять сердешні рани,
а на світлинах ми і досі молоді.
13. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2019
автор: laura1