я не хочу очей
німо піднятих тільки зі страху
я не хочу ночей
в яких дам непоправного маху
не заводять мене
дорогі золоті нагороди
все що зовні мине
не зостанеться в людській породі
хай лютує зима
там де квітам колись забуяти
хай пророка нема
де з дитинства потрібно навчати
самовпевненість гріх
а в цілому найбільше прощення
через неї до всіх
теревенить життєве натхнення
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857808
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.12.2019
автор: Щєпкін Сергій