Сльозиста відспівала осінь,
Безлиста зовсім, без прикрас.
Не вірить моє серце досі,
Що ти не винесла образ.
Бо ти ж його боготворила,
Робила все, що він казав.
В душі ти довго голосила,
Хоч він усе життя брехав.
Він зник з життя і зник назовсім,
Ти бачиш світло лиш в вікні.
Сльозиста відспівала осінь,
Ти грієш душу у вині.
Перебираєш дні прожиті,
Десь там за обрієм - зима…
Ти бережи життєві миті,
Які прожито недарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857781
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2019
автор: Віталій Назарук