Черствіє душа від образи,
а в серці всихає любов.
Як захист, байдужість відразу
лікує збентежену кров.
Зневажливий тон і докори,
болючі слова, як плювок…
Неначе здуріли! Відколи
не чуємо власних думок?
Той ляпас словесний сльозами
пекучо біжить по щоці.
Ось так і стаєм ворогами,
лишаєм на серці рубці.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2019
автор: Зоя Журавка