Лелеки на крилі, а далі - вирій…
Небесна синь за матінку в путі.
Коли стають їх крила наче гирі,
Тоді їм води – друзі золоті.
Набратись сил і далі у дорогу,
До вирію ще неблизенький шлях.
Ніхто із них не жде на допомогу,
Тільки всі разом, а інакше –крах.
Лише на місці, коли зникне втома,
Переберуть у думах весь свій путь.
І серце защемить тоді за домом,
Бо тут вони без дому пропадуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857586
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2019
автор: Віталій Назарук