Котилась доля шляхом геть розбитим,
Травмуючи камінням всі боки,
Боялась найдорожче розгубити,
Котре надбала за усі роки.
А шлях той був крутим, та ще й колючим,
Мабуть, не вміла доля вибирать,
То сонце допікало їй палюче,
То дощики купали і не раз.
За корч вхопившись, змучена, присіла,
Утерла кров розшитим рушником.
Душа вже не палала, стала сіра,
Та знала: треба бути пішаком.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857557
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Ганна Верес