[img]https://sun9-33.userapi.com/c855028/v855028689/197692/52P4uFbnw5M.jpg[/img]
А знаєш, цей грудень – скринька зимових див:
Лише привідкрий – і сяйво наповнить простір!
І можна чекати світлої Коляди,
Коли за столом зберуться найближчі гості.
І мама накриє щедрий, смачнющий стіл,
І звично стару колядку затягне тато,
І з давніх ікон родинних усі святі
Підхоплять мотив, наповнивши співом хату.
А ти, причаїшся збоку – й анішелесь,
Боїшся дихнути, щоб не злякати казку.
Бо магією наповнений світ увесь,
І можна роздати кожному світло й ласку.
Відху́кати іній смутку з вікна душі,
Щоб мрії, немов гірлянди, рябіли в ньому,
І перетрясти минулого стелажі,
Бо варто звільнити місце чомусь новому.
Усе це зринає в пам'яті, мов кіно,
Затерте вже до дірок – як-от «Сам удома»...
Та кожен раз гріє душу тобі воно
Так свіжо і так водно́час… давно знайомо.
А віриш, цей грудень – скринька зимових див,
Яка цілий рік проле́жала на горищі,
Щоб ти зазирнула з усмішкою туди
Здмухнула пилюку на дерев’яній кришці …
І випустила зі сховку Різдвяний дух,
І Богові нашептала про власні мрії...
І, може, одна із них долетить до вух,
А решта, як ті сніжинки, впаде на вії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857545
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Наталя Данилюк