Сонцеголізм

Зловживав  вітаміном  D
І  стрибають  зайчата  в  зіницях...
Довго  сонечка  не  буде,
Захотілось  його  надивиться.

Йду  засліплений,  хочу  ще,
О,  якби-то  з  собою  набрати!..
Щоб  долати  у  грудях  щем,
Коли  кинуть  обскури  за  грати...

     Захолола  земля  в  зимі,
В  небі  сірому  мало  утіхи,
Поховались  птахи  німі
Десь  подалі,  кудись  попід  стріхи...

Зачаїлися  почуття
Між  рядків,  між  ударами  серця,
Камуфльованість  сприйняття,
Як  завжди́,  післясма́ком  озветься

І  врятує  у  котрий  раз
Від  душевного  від  катаклізму,
Як  одна  з  необхідних  фаз
Анонімного  сонцеголізму

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857506
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Ніколя Петрович