Вона так само має право на втому
Як право на подих чи на життя
Ій часОм необхідно закритися вдома
Залізти під ковдру, як зовсім мале дівча
Вона так само може добре впасти
Не встояти під натиском юрби
Та хіба робить це її баластом?
Виносить вирок в користь темноти?
Вона так само може бути не залізна
На якийсь час позбутися зв’язку
До когось стати навіть трішки грізна
Носити (ніби) посмішку, та як гора важку
Вона так само має право шкодувати
Про зайве слово в недоречний час
Та хіба слід за це її картати?
Піддатись втомі може кожен з нас.
Як цвіт бузку, вона може опасти
Та варто трішки почекати і весна
Лиш краплю сонця до душі прикласти
І зацвіте бузок. Так само і вона.
10/10/19 (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857479
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Оля Волинець