[i]Альоні[/i]
Я зліплений із грязі та багнюки.
А ти — із пелюсток. Це дійсно так.
Тобі це часом спричиняє муки.
Бо ти — метелик ніжний, а я — танк.
Танк і метелик. Дуже дивна пара.
Танк і метелик. Що це таке є?
Мабуть, я — твоє лихо, твоя кара.
Ти ж — нагорода, щастя ти моє.
Жахіття бути нечутливим танком,
Який тебе засмучує. Ганьба.
Ти знов всю ніч проплакала до ранку.
Це є однісінька моя журба.
А також це — найголовніший виклик
Мені від Бога, долі і життя.
Броньованість, я до якої звиклий,
Не ранитиме більш твої чуття.
Саме за це молюсь я безустанку.
Не кривдити щоб дівчинку мою,
Я стану ніжним і уважним танком.
Я маю стати. Я уже стаю.
[i]09.12.2019, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857440
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2019
автор: Петро Рух