ключі від ключить


привіт    україно
чув  що  ти  помираєш
рак  легень  здається
плюс  осінь  простуду  сипле  
в  горлянку  
крихти    хліба  збирає  й  кладе
тобі  під  язик
а  ти  не  ковтаєш  
горда  і  гола

я  завжди  знав  що  тобі  ніколи  
не  вистачатиме  двох  крапель  
життя  щоб  одужати
двох  кроків  щоб  
подолати  бар’єр
двох  сердець  щоб
зрозуміти  що  любов
треба  палити  на  площах
двох  слів  щоб  бути  почутою
двох  слів  щоб  бути

зброю  в  руки  береш
квапишся  голосно
навіщо
а  я    от  зупинився
стою  дивлюся  в  тебе
і  думаю

я  не  прийшов  з  порожніми  руками
україно
ключ  від  ключиць  своїх  тримай
мені  набридло  їх  тримати  у  внутрішніх
кишенях  чужого  свого  пальто

україно  я  єдина  твоя  межа
і  кожне  з  моїх  я  твій  єдиний  стереотип
і  в  кожній  з  межі  інша  межа

ти  мабуть  не  повіриш
але  в  мене  є    друзі
які  цілують  тебе  
є  й  такі  що  цілують  зброю  за  тебе
а  я  
всього-на-всього  
приніс                                                                  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857401
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2019
автор: Богдан Яківський