Рідна оселя

Між  мною  та  зоряним  небом  лише  біла  стеля
Потворне  більмо    на  червоних  мрійливих  очах  
Мій  прихисток,  дім,  моя  мила  чудова  оселя
Чому  ти  постійно  приходиш  в  стривожених  снах?
У  них  я  тікаю  від  когось  і  чогось  до  тебе  
Приходжу  в  твій  двір,  хоч  йшла  в  зовсім  інші  місця
Лягаю  на  ліжко,  дивлюся  на  стелю,  і  чортова  стеля  
Замінює  небо....
                                                       і  цьому  немає  кінця.

А  були  часи...  Це  було  так  давно  і  неправда
Так  радісно  й  вільно  жила  я  у  твоїх  стінах
Та  час  все  міняє  -  провільно  але  неухильно
Повернення  в  місце  дитинства  навіює  страх
Боюсь  засинати  сама  і  дивлюся  в  нікуди
У  темряву  стелі  і  стін,  і  підлоги,  й  моєї  душі
Так  важко  копатись  в  собі,  і  в  хвилини  облуди
Мені  не  поможе  ніщо,...  тільки  вірші.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857322
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2019
автор: Анічка Заровська