Вмц Катерині —
з любов’ю присвячується
зразу ж півсотні філософів — стати
християнами схочуть
тобто зазнати вірної смерті!
зразу ж ідуть
і крокують
до місця
і — страти...
Себто, Катерино,
я хотів там* піти за Любов’ю Христовою
й вмерти!!
й що Вогонь, що горить —
може вибити
двері!! —
та Христос не сказав — щоб
вмирати!
серце що було там— в Любові Його
знає
що не слід йти колесам, ні
архитракторам...
я — в курсі:
серце — палає Любов Його обирати
безумовно! —
безумно — на Горі йти за Ним
щоб померти...
я в курсі!!!
я це й стверджую
вирішують долю не кмети
не царі і не архітектори...
я ходжу по небу
як ніби проогненному
завсігди
слова живі є
це — і не протектори
Радуйся, ти сморід
світський відкинула!
08.12.2019,
з причастям
* На Горі біля Планерського, і Любові слів нема зовсім...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857311
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 08.12.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович