Дивилася на тебе очима кохання.
Любила, як останню зірку бажання.
Чому мрії вщухли,
закотилася зоря,
як калина чарівна зашарілась одна.
Чому разом бути не довелося,
розсипалося по плечах смагляве волосся.
Вітерець відніс щасливі години,
в далеку дощову пору осінню.
Чи прийде весна на поріг - забуття,
чи зацвіте п'янкий бузок,
чи обніму тебе знову, ясеня - красеня,
в час дзвінкий, ранковий.
З віком, романтики все менше,
в краплях дощу губляться надії,
у вітерця також вчувається плач,
буцімто він несеться вскач.
Задумлива посмішка на вустах,
а може це ще не всім надіям крах,
може на закаті буває інший розклад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857188
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2019
автор: Svitlana_Belyakova