І залишиться лише гомін
Серед розпачу повсякдення
Слів,що грів наднебесний пломінь
Подарованого натхнення.
Тільки відблиск примарний сяйва,
Що наповнило слів пустоти,
Хтось розгледить.Все інше - зайве.
Далі просто - душі робота.
І залишиться тільки спогад
Чи про усміх твій,чи про очі,
Про раптовий єдиний погляд,
Що навічно мене зурочив.
Все,що плакалось на папері:
І безсоння,і біль, і мука,
Може, раптом прочинить двері
І у серце чиєсь постука...
Хоч залишиться лише гомін,
Крапля смутку,єдине слово,
Наднебесний чекаю пломінь,
Щоб згорати у ньому знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2019
автор: Вадим Димофф