Ти дріт не з міді, ти міцний сталевий,
Під себе не зігнути вже тебе,
Але у мене не сталеві нерви,
Замало у мені міцних стебел.
Я також дріт, туди-сюди хилюся,
Мій алюміній , хоч гнучкий метал,
Та скоро зовсім я переломлюся,
А ти прямий, і виду не подав.
Чоловікам ,мовляв, не треба гнучкість
Жінки ж повинні м'яко обвивать.
А ти мене тримаєш як наручник,
Пусти , я хочу прямо постоять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857139
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2019
автор: Анастасия Яковлева