Я пила тебе по краплині,
Як настояне терпке вино.
А в цей час розцвітали жоржини
І до вічності небо йшло.
Зорі падали в теплий серпень
І губились в густій траві.
Я тримала в руках твоє серце
І своє віддала тобі.
Я пила з твоїх губ отруту,
Я втрачала й шукала себе.
Був в тобі невимовний смуток,
Було щастя в тобі земне.
Я тебе допила до краплі,
Я назвала тебе своїм.
А життя розставляло крапки:
Ти назавжди лишивсь чужим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857119
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2019
автор: Закохана жоржина