Підіймаю бокал, у любові моєї проводи,
Як театр тіней, крутять кадри з кіно - спогади,
Вже минуло давно, то чому ж на душі каменем?
Допиваю до дна, хай горить усе сірим пломенем.
Пам'ятаю той день: два бокали вина, холодно,
У каміні вогонь, обіймаю тебе лагідно ...
І цей дощ за вікном, ніби пише пером кодовим ...
Крутять кадри з кіно, оті спогади, спогади, спогади...
Плакали зорі в небі нічному, плакали.
Сльози на землю дощем холодним капали.
Душу тривожать тіні того, що було колись ...
Я в небо злітаю? Чи падаю ...падаю... ввись?
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2019
автор: Зоряна Кіндратишин