І яке то все пусте
Не варте уваги,
А в житті, як ком росте,
Має переваги
Над днем сонячним, спокійним,
Над тихою ніччю,
Над поглядом тепломудрим,
Зіллям на узбіччю...
Чому усмішка лукава
Править білим світом?
Чому люди до людей
Не ідуть з привітом?
Скільки дива на Землі,
Бо одна, де ж друга,
В чорній космосу імлі
І яка ж їй туга
За синами, за до́чками,
Бо її не бачать,
А з кейсами і візками
Все на гріш батрачать.
У ненависті і злобі
Її роздирають
Чи залишать щось по собі,
То гадки не мають...
Чому жити в цьому світі
Важко мають люди?
Ми ж одним Сонцем зігріті
На планеті всюди.
Для нас Матінка-Земля
Що рік шле дари,
Оживляючи поля
Теплої пори.
Всім дарує заметіль,
Іній, дощ, тумани,
Щоб був на столі хліб-сіль
Й будь-які гурмани
Споживали, що зростила,
Зростила для ВСІХ,
Бо вона нас тут сповила
Не для бід, для втіх.
Чому гнів, підступна заздрість,
Оголені нерви
І невиправдана злість
Нас точать, як черви?
Адже пливуть тихо ріки
І хмари по небу,
І заповнені засіки
Усім на потребу.
Ні, одному треба більше
Й у других урвати,
Щоби було комусь гірше
Ранок зустрічати.
О, яке то все пусте
В порівнянні з - СВІТОМ!
Нехай радість проросте
В думках теплим літом...
01.12.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2019
автор: Олекса Терен