Не раз моя бабуся у печі палила,
Це було ціле дійство, щось святе,
Старанно скіпки вибирала і носила,
А полум'я в печі було немов живе.
Так весело потріскували дро'ва,
Немов раділи - буде хліб у нас,
А ми ,малі, збиралися довкола
Й дивилися на це весь час.
Руки бабусині так вправно працювали,
Тісто місили ,лили в пательні',
Згрібали грань і чисто замітали
І клали хліб у піч на дні.
- Не рипайтеся, діти!В хаті будьте,
Допоки хліб не витягну з печі!
Про всякий шум і гамір позабудьте,
Бо він печеться тільки в тишині!
Ось так бабуся нам завжди казала
І слухалися ми її порад,
Принишкли всі, вся хата ждала
Той незрівнянний хлібний аромат.
І цього дійства я в бабусі перейняла,
І ще не раз пекла я хліб сама,
Допоки піч не модна стала,
Без неї я щось втратила, нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856833
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Haluna2