Ти колись, Господи, сказав,
Що перше – слово,
А коли є багато слів,
То буде – мова.
Хоч в Україні ми живем
Тут різні мови.
Мова складається із слів,
Душі основа.
Думки збираю і пишу,
Бо небайдужий.
Їх я лелію і ношу,
Як власну душу.
Шаную я такі слова,
Що наче перли.
А ті, що стидно вимовлять,
Для мене вмерли.
І хай сміються вороги,
Яких багато.
Та слово рідне у душі
Звучить, як свято.
І мова виникла моя,
Бо перше – слово.
Лелій, шануй і бережи,
Найкращу мову!
Бо саме в нас хрестили Русь,
І світ це знає.
Своєму Богу я молюсь,
Інших немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856827
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Віталій Назарук