Зерно



Колись  давно  ти  був  таким  зерном,
Що  втрапило  якраз  на  спраглу  ниву  .
І  дивоцвітом  проросло  воно  -
Невідворотне  серед  неважливих
І  розгорнувся  світ,  і  зупинився  час
(В  окремих  випадках  таке  стається)
Вона  ростила  плід  в  самій  собі  для  вас
І  разом  кріпнув  дух  і  розквітало  серце  .
А  розум  тішився:  це  примха  ще  одна
Така  бентежна  і  така  минуща…
Тому  болюча  пам’ять  –  мудрості  ціна
А  ти  -  лише  зерно…одне  з  її  припущень.

©  Elena  Zinthenko  04.12.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856822
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Zinthenko Olena