Ми по лісі гуляли з тобою
Ти із ряста букет собирала,
Пахло листям і пахло сосною
Десь далеко зозуля кувала.
Ти сказала:"накуй нам зозуля
Років гарних багато-багато,
Якби знала ти як же люблю я
Що в словах навіть не передати.
Ти накуй щоб ми були щасливі
Щоб ніколи розлуки не знали
І на нашій засіяній ниві
Міцно,ніжно і вірно кохали."
Та замовкла раптово зозуля
Я тебе обійняв молодую
І сказав не хвилюйся,люблю я
І за неї до ста накукую.
Відіграли весілля вже срібне
Біля мене завжди моя мила.
Ще зіграть золоте нам потрібно
і зіграєм,нам вистачить сили.
Як почує зозулю кохана
То кричить"ти замовкни брехуха.
Ти не можеш аби без обману."
І сміється моя щебетуха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856818
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Малиновый Рай