І
Вони кажуть мені: «Мовчи! мовчи, інакше не зможеш більше ніколи говорити». Та я не злякаюся погроз їхніх. І в знак безстрашності своєї я випускаю у світ цю книгу, що наче пташка пролетить над головами тисяч і сотень тисяч. Я розумію зараз, що небагато тих, хто мене зрозуміє, і що ще менше тих, хто наважиться стати на мою сторону. Але і це мене не лякає, хоча, здавалося б, повинно. Можна сказати, що я воістину сміливий письменник.
ІІ
Сучасний світ, кажу я, увесь текучий, як та річка, і не можна двічі ввійти в одні й ті самі двері. Такий динамізм пробудив навіть філософію Русі-України від глибокого сну. А сон той довгий був, не багато, не мало півтора століття. Від скону Памфіла Юркевича аж до сьогоднішнього дня мислителів у нас не було, тому ми не могли брати участь у грандіозній світовій філософській бесіді. Але від сьогодні все змінюється і ця книга – тому підтвердження.
ІІІ
Я не назву свого справжнього імені на жодній зі сторінок книги, але це не завадить моєму духу просочити її. Автором, все ж, може бути будь хто, але куди важливіший тут читач. У справах філософії саме читач все вирішує, у той час як автор філософської книги тихо стоїть в стороні та сподівається на те, що його зрозуміють так, як він того хоче. Ось і я стою в стороні і сподіваюся на розуміння з боку випадкового читача.
IV
Хтозна, може все, що написано на цих сторінках – цілковита дурниця. Най навіть так, я вірю, що імпульс, що його я зараз задаю, породить цілу школу, породить гарячу полеміку. Справді, руська філософія більше не повинна засинати; особливо вона не повинна засинати зараз, коли увесь світ палає. Ми, русини-українці, повинні зараз, як ніколи раніше, сказати своє слово. І я перший спробую сказати.
V
Перш ніж гортати далі, любий читачу, впевнись у міцності своєї свідомості та чистоті серця. Істину, істину кажу: тобі ще не доводилося зіштовхуватися із чимось подібним. Я мислитель кожною клітинкою свого тіла, та не звичайний мислитель, яких у мене назбиралася ціла бібліотека, я – своєрідний скептик. Основа моя – се Емпірік і Г’юм, але я чимало скажу свого власного і навіть інколи буду подібний до догматика.
VI
Запевняю: усе, що я скажу, насправді ясно і просто. Але все ж доведеться трохи подумати тобі, читачу, як і я думав. Можливо через якийсь проміжок часу ти виступиш проти мене – се буде велика радість для мене. Ах! знайти гідного супротивника для інтелектуальної битви – так щастить далеко не кожному. Я сподіваюся, що з сорока мільйонів знайдеться хоч одна обдарована голова, окрім моєї.
VII
Мені майже нічого більше сказати. Книга є і вона відкрита тобою, читачу. Все почалося! Спалахнув вогонь. Ах, тільки б не пішов раптовий дощ байдужості та не згас вогонь в серцях. Якщо десь там на небесах є якась вища істота, я молитиму її про це. Най мій слабкий голос дійде до вух її. Читай, читай далі, любий мій читачу і я впевнений, що ми із тобою потоваришуємо. А якщо ні, то смітник стане домовиною для моїх думок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856794
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2019
автор: