Кажуть, історія – учитель і суддя,
Когось навчає, декого – карає,
Для хитрунів буває й знаряддям.
Та ні одна сторінка не згорає.
Життя людей, в війні пролита кров –
Усе карбується у пам’яті скрижалях,
Коли і хто, й кого, й чому зборов,
І як народ серпом репресій жали.
Й мою рідню давив репресій прес…
В холоднім закутку кричали… три дитини,
Що так і не знайшли, де батьків хрест.
Чи народилися вони в лиху годину?
А час невтомний крила розпинав…
Вже за межею і вдова, і діти.
Онуки – в сивині. Не дна війна.
Не вся розкрилась правда їм і світу!
Вже нікому слізьми той біль обмить,
Що не в однім озвався поколінні.
З очей праправнуків теж правда струменить,
Тому нездатні вони теж на поклоніння.
Нестимуть правду ту вони життям
Й не віддадуть її нікому і ніколи,
Ні вибачень не ждуть, ні каяття.
А «ленінці»* б’ють знов з-за териконів.
27.11.2019.
* – Росія впливає на виховання підростаючого покоління Донбасу, де Ленін для них і досі вождь.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856709
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2019
автор: Ганна Верес