Дощ розірвав сутінкові обійми,
Вигриз зацвілі уламки душі.
Мрії — сполохані ранком повії,
Що почуття удавали чужі.
Дощ, наче повінь, зірвав усі межі,
Зніс береги зачерствілих думок.
Витягнув з дна почуття обережні,
Що причаїлись у тіні зірок.
Довго збиралися хмари буремні,
Стигли й чорніли провісниці злив.
Вибухнув дощ. Мов роз’ятрений демон
Вирвався з нетрів. Згубив чи зцілив?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856708
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2019
автор: Esperanzzza