Поспішком крокує Грудень,
Осінь проганяє.
На узліссі - Дуб старезний,
Він його питає :
- Чому свити не знімаєш ?
Бачиш, прийшов Грудень.
Всі в страху мене стрічають,
Ти, стоїш, як блудний !
Тут столітній Дуб задумавсь
І каже раденько :
- Якщо, ти, прийшов у гості,
Вклонися низенько.
Звичай є у нас такий:
Старших - поважають,
Перед нами, столітніми,
Ще й шапку знімають.
Гордий Грудень обізлився
За таку науку.
Він ще дужче натягнув
Вушанку на вуха.
Так і досі Дуб стоїть,
Свити не скидає.
Всі дерева вже безлисті,
Дуб, Зиму чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856543
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.12.2019
автор: Галина Лябук