ТО НЕ ХОЛОД

То  не  холод,  як  плачуть  дощі,
Й  наскрізь  вітер  бездушно  проймає.
Холод  той  –  що  лежить  на  душі,
Як  мене  біля  Тебе  немає.

То  не  сум,  коли  хмари  кругом,
І  вологий    туман  обіймає.
Сум  тоді  -    коли  мов  батогом
По  живому  зневіра  шмагає.

Не  біда,  якщо  сніг  заміта
Ті  стежки,  що  удвох  ми  топтали.
В    тім  біда,  що  душа    пам»ята
Те,  що  вже  відчувать  перестали.

То  не  біль,  коли  серце    шемить,
Тут  зарадити  можуть  уколи.
Біль  тоді  –  коли  втрачена  мить,
Та,  яку  не  вернути  ніколи.

27.11.2019  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856122
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2019
автор: Валентина Рубан