Як осінь пощезне під блиском льоду
І кане вглиб
Так я перекину себе зісподу
На інший штиб
І стануть кристали мені очима
Льодини - тілом
І встане зима, і багрову схиму
Побілить в біло
І рот мій суворо зачне мовчати
Свою молитву
До мене приходитимуть дівчата
Як в воду литу
І буде їм сиро й направду прикро
В моїй зимі
Бо хто її викрав, отой і викрив
Тепер юрмі
Бо хто її, зиму цю, зрушив з місця
Як сніг із гір
Той бачив, як з літа стриміла вісь ця
У мій позір
Як чулася кепсько я без морозних
Сухих вітрів
Як сходили в лоні моєму рози
В рахунку днів
Як плідно я бавилася словами
В осінню яв
І як тихий голос моєї тями
Вкінець зів'яв
Та грудень примусить цю осінь стати
На льоду бритву
І рот мій суворо зачне мовчати
Свою молитву
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856098
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2019
автор: