До України

Ти  уже  і  не  на  колінах,
Але  і  не  на  повен  зріст,
І  розкраяна,  і  в  руїнах,
Та  зійде  іще  благовіст
На  цю  землю,  від  сліз  солону,
Сиву,  від  полину  й  гірку,
І  не  з  тими,  що  слід,  на  троні.
Чом  же  долю  маєш  таку?

Сто  раз  падала  і  вставала,
І  молилася,  і  кляла,
І  звільнялася  від  навали  –
Усе  витримала  земля.
Ти  ішла  навпростеь,  до  волі,
Хоча  і  непростий  той  шлях,
Обирала  уласну  долю,
Мов  слабкий  однокрилий  птах.

Але  кров  синівська,  гаряча,
Відновила  крило  й  життя.
Ти  ставала  і  сильна,  й  зряча,
І  відсіяла  все  сміття.
Тепер  з  волею  обнялася,
Хоча  їй  дорога  ціна,
І  державою  відбулася!
Ні,  не  спинить  твій  лет  війна!
25.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855999
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2019
автор: Ганна Верес