50 – вік невеликий,
Але зовсім немалий:
За цей час Альоша Дикий
Став усім неначе свій.
Його доля поводила:
(невблаганний часу плин!)
Переяслав і Панфили,
Право Жовтня, Яготин.
Працював у темній школі,
Де давав міцні знання,
Від райкому був на полі
Серед ночі, серед дня.
Там де гурт людей великий,
Чи це ферма, чи гараж:
- Виступає лектор Дикий!
(а ми ж знаєм, що він НАШ!)
Має дочку, зятя, сина,
Вистачає і ума.
А яка в нього дружина!
А вона ж мені кума…
Хай, хто хоче зарегоче,
Бо прислів’я не нове:
Скільки жіночка захоче,
Стільки муж і проживе.
Я скажу дружині Раї
Думку рідних і свою:
Жити в парі побажаєм,
Як у Бога у раю.
Сій розумне, добре, вічне,
Молоде, правдиве сій!
Дідусем нехай щорічно
Буде Дикий Олексій!
В день славетний, олімпійський,
В час осінніх щедрих жнив,
Написав це Новосільський,
Що всіх Диких полюбив.
17.09.1988
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855965
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2019
автор: САВИЧ