Грішниця

Онде  зоря  світиться.  
Ділить  наполовину  
Мою  дитину.  
А  онде  висять  китиці.  
Ружні.  До  свят  зв'язані.  
Як  пуповина.  
Онде  в  куті  жив  собі,  
Вив  собі  храм  з  куполом  -  
Павук  павутину.  
Як  колись  Марію  з  Дитям,  
Так  би  й  мене  вберіг,  
Якби  не  з'їли.  

Тільки  оце  і  бачу
Лежачи  горілиць.  
Докіль  Йому  пробачу  -  
Вмру.  

Дитино  моя!  
Гай-гай,  
Яка  ж  ти  невеличка!
Гай-гай,  який  позаду  біль!  
Торкнусь  твого  знекровленого  личка.  

Як  пляма  сіль,  -  
Отак  ввібрала  смерть  твоє  життя,  
Твоє  майбутнє,  кров  твою  солодку.
(Я  пробувала)
То,  як  на  колодку
Сваритись,  що  для  шиї  затісна
(Пісна  твоя  кров,  
Тож  я  не  згрішила)  -  
Отак  воно  мені  на  себе  клясти.

Горіла  свічка  позавчора.  
А  тої  ночі  згасла.
Бодай  би  я!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855832
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2019
автор: