Онде зоря світиться.
Ділить наполовину
Мою дитину.
А онде висять китиці.
Ружні. До свят зв'язані.
Як пуповина.
Онде в куті жив собі,
Вив собі храм з куполом -
Павук павутину.
Як колись Марію з Дитям,
Так би й мене вберіг,
Якби не з'їли.
Тільки оце і бачу
Лежачи горілиць.
Докіль Йому пробачу -
Вмру.
Дитино моя!
Гай-гай,
Яка ж ти невеличка!
Гай-гай, який позаду біль!
Торкнусь твого знекровленого личка.
Як пляма сіль, -
Отак ввібрала смерть твоє життя,
Твоє майбутнє, кров твою солодку.
(Я пробувала)
То, як на колодку
Сваритись, що для шиї затісна
(Пісна твоя кров,
Тож я не згрішила) -
Отак воно мені на себе клясти.
Горіла свічка позавчора.
А тої ночі згасла.
Бодай би я!
адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855832
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2019
автор: Кузінатра