Був кришталь...І нема кришталю...
Хтось сказав, що просте скло у моді.
Я простого не хочу, та й годі!
Я кришталь свій до скону люблю.
Той кришталь - моя тиха душа,
Що прожила весь вік свій в абатстві.
Я спіймала всіх вас на піратстві
І з вуаллю у всесвіт пішла.
Зняв вуаль і нема вороття
В те абатство, що сниться ночами,
Де ніхто не товчеться ногами
В тому склі, що хтось скинув в сміття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855774
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2019
автор: Галина Яцків