[i]Пам’яті героя-добровольця Жеребила Вадима (7.10.1993 – 31.01.2015),
що загинув на Донбасі. Похований 2.02.2015. в рідному місті Мені (Чернігівщина).
«В нас зараз є війна, яку ми не маємо права програти» (Вадим Жеребило, якому виповнилося тоді тільки 21 рік).[i]
Два рази життя Всевишній
Героєві рятував –
Не був, мабуть, хлопець грішний,
Тепло усім дарував.
Пройшов він сувору школу,
Майдан пам’ята той слід.
Не думав юнак ніколи,
Що рано залишить світ.
Він для України й рідних
Нічого не шкодував.
Лице мав завжди привітне
І посмішку дарував.
Свою навіть вишиванку
Поклав другу у труну,
Бо душу мав щедру змалку.
З Майдану ж мчав… на війну…
Військовий ліцей позаду,
Три курси у політех,
Не здатен такий на зраду.
А мріяв лише про те,
«Айдарівцем» щоби стати,
І згодом, таки ж, стає.
Щоб знищити супостата,
Життя віддає своє
За матінку Україну –
Війна вимагала жертв –
13 життів*, руїни.
У ранах* і він уже.
Важкі ці були утрати,
Й хоч мав молодий ще вік,
Його вже не залякати –
Обстріляний чоловік.
Холодний ранок січневий
Востаннє йому всміхнувсь,
І «Град» російський «Діджея»**
І ТЕЦ всю перевернув…
Погасла свіча Вадима.
Він знов прибув на Майдан…
«Двохсотий вантаж» родина
Зустріла під звук ридань.
Від Києва і до Мени
Герой долав шлях неблизький…
Стікав віск в холодні жмені –
Чекав коридор людський
Навколішках, на морозі,
Щоб шану йому віддать.
А в матінки в серці – грози,
Не мала вже сил ридать.
«Герої не умирають!» –
Назустріч йому слова
Й народ у кулак збирають. –
Їх слава завжди жива!
20.11.2019.
* – 27.07.2014. у бою під нас пунктом Лутугіне «Айдар» втратив 13 бійців. Тут був поранений і Вадим.
** – позивний Вадима Жеребила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855695
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2019
автор: Ганна Верес