В повітрі танеш, ніби у болоті,
Не відчуваєш дотику весни.
Ти право дихати відклав на потім,
Причини не сказав, не пояснив.
Хотів втекти, та втеча ця підступна,
Не підступитись до підвалин снів.
В очах землі ти будеш лиш наступним,
Коріння вглиб пустити не посмів.
Залишив слід, та натовпів багато,
Зітруть, затопчуть, заберуть на дно.
І саме там навчишся ти літати,
Казок-бо не буває.
Навіть у кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855634
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2019
автор: Юлія Рябенко