Неспокійні, тривожні думки
Полонили мій розум і душу.
І колючі слова у рядки
Уже вкотре вплітати я мушу….
Тяжко так, серце їсть каламуть,
Злість! Змінити нічого не можу!
Як отару німу, нас ведуть.
Ми ж покірно несемо цю ношу.
Крок за кроком у нове старе
Повертаємо човен надії.
Наш керманич щосили гребе
Від свободи все далі і мрії.
Запряжемося знову в ярмо?
І вдягнемо зросійщені пута?
Збайдужіло на північ йдемо,
Мабуть, міцно московська отрута
В нас засіла…. Зцілитися б нам…
Українцями буть - не хохлами!
Душ від скверни очистити храм.
Тільки приспані сплять ворогами…
Ні земля не болить їм, ні мова,
А юрба свято вірить в царя,
Знов засилля чужинського слова,
Дежавю. Сон страшний. Маячня…..[img][/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855605
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2019
автор: Наталка Долинська