СТОВП

Він  її  впізнавав  лиш  по  формі  обличчя,
Хто,  ізвідки  така  -  і  здогадки  не  мав.
Проводжав,  як  той  стовп,  що  стоїть  на  узбіччі,
Ловлячи  безгранично  невидимих  ґав.

Щось  у  ній  він  знайшов  незвичайне,  міфічне  -
Ніби  те,  що  в  минулім  житті  позабув.
Жаль,  робити  не  міг  перші  кроки  зустрічні,
Хоч,  можливо,  й  хотів,  та  одружений  був.

А  вона?  Та  вона  -  вся  у  справах,  у  справах...
Хоч  би  раз,  хоч  на  мить  погляд  вбік  відвела.
Так  щоразу  на  нього  чекала  підстава  -
Він  не  знав,  що  давно  вже  заміжня  була.

(22.11.2019.20:35.№321)
Сумська  обл.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2019
автор: Вадим Косарєв