Я танцювала румбу поміж квітів
В обіймах вітру і самотності на зло.
Нехай сама, одна на цілім світі,
Та не міліє оптимізму джерело.
Зірвав мене ти з клумби, наче квітку.
Немов пташина, тріпочу в твоїх руках.
Ти посади мене в простору клітку,
Яку, напевно, сплів уже в своїх думках.
Співати буду я для тебе вранці
Під чашку кави запашної з коньячком
Про те, що ідеальні ми коханці,
А ти мене усю облизуй язичком.
Яка ж у тебе сексуальна бляха —
Мене так збуджує цей ідеальний блиск.
Візьми ж мене — ось тут, і прямо зараз,
І дай відчути цей настирний тіла тиск.
Прошепотіла я на вушко ніжно:
— Я вся твоя, тобі все тіло віддаю.
Чому ж на мене глянув ти невтішно,
Чому я знов на цій сирій землі стою?
— Шановна пані, виніс я вас з клумби,
Бо ви, мов слоненя, топтались по квітках.
Ви ідеальна танцівниця румби,
Та як шериф я мушу виписати штраф!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855568
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 22.11.2019
автор: