Всує

"Ти  повинен  привчити  себе  дивитися  в  бездонні  глибини"
"Якщо  жінка  не  з  боязких,  то  вже  її  хоробрість  не  має  меж!"  Жуль  Верн  "Подорож  до  центру  Землі"  

Чую  пхикання  в  праве  вухо
Те,  що  тиснеться  в  центр  Землі.  
А  у  лівому  звучно  глухо  -  гул  обридлої  тиші.  
І  дратує.  Однак  я  -  жінка,  
Що  інстинктом  її  є  жалість
До  усього,  що  гірко  плаче,  чи  дурне  рече.  
А  відтак  переймусь:
Може  це  просто  сон
Серед  сонмів  безсонних  ночей  загубився,  злякався?
Може  це  тільки  бич
В  руках  у  пого́нича
Захлеснувся  ляскотом  поміж  сліпих  копит?  
Може  це  все  непросто,  
Як  перейми  в  незрілої?  
Може  демонам  млосно  споглядати  людську  благодать?  
І  в  такій  плутанині  думок
Мене,  одурілої,  
Вистачає  на  найкоротший  крок  -  
Так,  це  сон!  
Я  скликаю  для  нього  рать!  

Гей,  маленький  як  джміль,  не  дзижчи!
Гей,  великий  як  крокодил,  не  плач!
Як  не  знаєш  ще  власних  сил,
Як  не  бачив,  то  на  -  побач  
У  моїй  голові,  що  достоту  -  тобі  тлумач.  

Там  узрієш,
Як  розперезане  немовля,  
Що  ручки-ніжками  не  володіє,  
Вередує  і  вимагає,  
Бо  незріле.  
Це  верти́ться  моя  Земля,  
Що  до  ранку  заледве  поспіє
Дослідити  усю  Черепаху  
Без  страху́.  
Балансую  межи  орбітами  -  
Хто  з  нас  гостем  є,  хто  -  хазяїном?  
Засвітає  зоря  в  черепашачім  оці  -  
Рівноваги  вісниця.  
Аж  тоді  ти  мене  покинеш,  
Перламутровий  сховку  темряви!  
Аж  тоді  я  тебе  покину,  
Ночі  підки́дьку.  

А  допоки  ти  -  сон,  
Серед  сонмів  ночей  безсонних,  
Все  на  тебе  маленького  скинула  -  
Посортуй!  
Я  тобі  в  унісон,  
У  подобах  твоїх  фасонних,  
З  глибини  на  поверхню  зринула
Всує.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855537
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2019
автор: Кузінатра