Горді плачуть стоячи,догори ногами
підкидають небо-майорить блакить.
Гордим мало правди,їм не треба драми
Не треба геть нічого,гордість все простить.
Горді ходять босими,по снігу,ногами
Коли сяде сонце-то вони кричать
Вони їдять лОжками,ну або ложкАми
Є у них завжди,те про що мовчать.
Гордих видно здалеку,і вони з вітрами
Вони разом з полем-вільні та смішні
Горді мають сумніви,і питають в карми
Де це щастя ходить,чому всі сумні.
Горді плачуть стоячи,коли ніхто не бачить
Бо якщо побачать- то оце біда
Горді не жаліються,вони й не пробачать.
Іноді лиш думають:а нащо гордість та?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855520
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2019
автор: t_korn_