ТРИ КРИНИЦІ

Три  криниці,  джерела́,
Три  криниці  Роду
З  них  черпа́ли  і  черпа́ють
Ще  відрами  воду.

Перша,  -  де  гори  Бескиди
В  Красній  при  долині,
При  поті́чку,  при  дорозі
Дає  воду  й  нині.
Гора  Собкова  висока
Сонце  зустрічає,
Там  Кичера  в  кінці  дня
Промені  збирає.
Пам’ятають  тамти  го́ри
Древній  рід  хорват,
Що  заселяв  оці  землі
До  самих  Карпат.
Жили  тут    Русини-Лемки,
Форпост  України,
Що  на  крайнім  заході
Не  зазнали  зміни,
А  зберегли  ідентичність,
Мову,  Віру  й  Рід  
І  церква́ми  й  каплицями
Залишили  слід.
На  тій  землі  благодатній,
Яку  полишили,
Бо  насильно  в  45-м
Їх  переселили.

Друга  собі  причаїлась
При  річці  Черкасці,
При  долині,  біля  замку
Між  верб  наче  в  казці.
Не  змінилась  за  роки́
З  колом  від  січкарні,
Біля  неї  всі  з  родини
Молоді  та  гарні
З  чорно-білих  фотографій
Всміхаються  нам,
А  та  хата  і  криниця
І  був  весь  їх  крам.
Після  переселення,
В  роки  повоєнні
Тяжкі,  сумні  та  голодні,
Сердиті,  злиденні.
У  Ягольниці  в  долині
Стоїть  та  криниця,
Б’є  ще  древнє  джерело,
Ще  спраглий  нап’ється.

Третя,  -  в  широкій  долині
Під  зелен-горою
Напувала  й  напуває
Нащадків  водою.
Приїжджали  в  Улашківці
Від  своїх  криниць  -
Іван,  Ганця,  Нуфер,  Михал,
Єва,  Каська,  Гриць...

Три  криниці,  три  століття
І  три  покоління
Тамували  у  них  спрагу,
Живили  коріння...

21.11.2019  р.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855399
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: Олекса Терен