Листопад запізнілий приходить додому як в гості

Листопад  запізнілий  приходить  додому  як  в  гості  -  
Роззувається  чемно  і  одіж  скидає  в  кут.  
За  порожнім  столом  (повечеряли)  грають  в  кості
На  обірвані  осені  крила,  зібгані  в  жмут.

Повсідалося  всіх  одинадцять  і  кожен  з  них  красний,  
Кожен  певен  своєї  чарівності  та  чеснот.  
Кожен  прагне  заволодіти  (хай  навіть  і  вкрасти)  
Цим  довершеним  пір'ям  осіннім  з-під  позолот.  

Листопад  роззирнувся  -  є  місце  праворуч  від  Жовтня.
Він  вже  більш  аніж  певен,  хто  саме  з  його  братів  
Став  на  зради  стежу,  що  посильна,  та  незворотня,  
Що  не  знає  прощення,  а  скорення  й  поготів.  

Листопад  безнадійно  навіки  пригнічено  інший.  
Все,  що  відав  донині  -  раптом  звелось  нанівець:
Цей  похід  довжиною  в  життя,  цей  зречено  піший,  
Цей,  за  право  на  себе,  на  доторк  до  часу,  герць.  

Всі  змістилися  графіки  і  тільки  встигай  встигати
Відгорнувши  на  крайчик  бажань  насолоду  в  днях.
Наступають  вже  інші  немов  міцнокрилі  фрегати,  
Що  вичікують  диму  в  твоїх  золотих  огнях.  

Але  він  як  роса,  що  спадає  на  знічену  землю.  
Але  він  як  заграва,  що  слідує  цій  росі.  
Листопад  обіцяв:  я  здужаю  і  відокремлю
Свій  наповнений  голос  від  цих  ривких  голосів!  

Листопад  повертає  собі  відчайдушність  для  зриву!  
Листопад  повертає  лице  до  лиця  сім'ї:
Я  залишу  вам  землю  знекровлену,  та  щасливу,  
Але  крила  з  осіннього  листя  навік  мої!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855302
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2019
автор: