Коли вже не чекала переміни

І  не  глінтвейн  пила,  а  тугу  прохолоди.
Сльота  з  небесних  сит  трусила  сльози.
Не  тільки  за  вікном  нудна  нічна  негода,
Давила  повсякденна  млосна  проза.

Утомленій  душі  хотілось  знову  злету.
Хоч  скелями  стриміли  міцно  стіни,
А  все  це  сталось  несподіваним  дуплетом,
Коли  вже  не  чекала  переміни.

Крізь  негідь  променем  любові,  мов  сонетом,
Торкнувся  ніжно  серця  в  пізню  осінь.
Відчула  пристрасть  пасодоблю  не  паркетну,
Бо  бачила  в  очах  глибоку  просинь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)