Брунька троянди, в листві мов дитя,
Сповите в сіру й руду ряднину,
Низько схилилась…. сумне майбуття,
Тож не прикрасить,уже світлину.
Чом народилась, занадто пізно?
Шепоче тихо, ніжно до листви,
Я не почую, пташину пісню,
Десь заховались сонця заграви.
Сміливий вітер куйовдив листя,
Його до танцю,осінь запросила,
Дрібненький дощик сипав намисто,
Брунці боротись, катма сили.
Ні, не торкнеться ніжності, вроди,
Сонячний ранок й вранішні роси,
Візьме в обійми морозний подих,
Шурхоче листя - квіточко прости!
18.11.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2019
автор: Ніна Незламна