Скарб

Перед    жінкою    Микола
Все    собою    вихвалявся:
-Дякуй    долі,    такий    скарбик
Лиш    тобі    одній    дістався.

Ти    живеш    в    моїй    квартирі,
І    таких,    як    я    -    в    нас    мало:
От    признайся    мені    щиро,
Ти    ж    таких    не      зустрічала?

Богу    дякуй,    що    мене    ти
На    своїм    шляху    уздріла,
А    то    б    ще    в    дівках    ходила,
І    вже    б    досі    посивіла.

То    ж    скажи    мені,    дружино,
Я    повинен    про    це    знати:
Як    мене,    таку    перлину,
Ти    повинна    зберігати?

-Я    б    тебе,    мій    діамантик,
Зразу    в    скриню    закувала,
Відвезла    б    кудись    на    острів
І    у    землю    закопала.

Навіть    мітку    не    поставлю,
Буду    так      оберігати,
Щоб    цей    скарб    не    відшукали
Ні    туземці,    ні    пірати!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855262
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.11.2019
автор: Катерина Собова