Романтичне перше…

Вітром  знесло  дівочі  роки,
Всі  перерви,  шкільні  уроки,
Та  кохання  те  не  згасиме,
Мабуть,  з  нами  довічно  йтиме…

Бо  воно  романтичне  перше,
Квітом  душу  повнить  та  верше
Надзвичайні  чарівні  дії,
Що  породжують  світлі  мрії…

Дуже  прикро,-  надії  добрі
Чомусь  швидко  пішли  за  обрій,
Полетіли,  мабуть,  далеко
У  краї,  де  живуть  лелеки…

Тож  дарма  все  життя  чекала,-
Не  одна    весна  розквітала,
Тепле  сонце  слало  проміння,
Вночі  –  місяць  сяйні  видіння…  

Зустрічала  пору  осінню,
Де  кохання  ходило  тінню,
Путівцем  юнацьким  барвистим
Чи  з  дощем,  а  чи  з  падолистом…

Сподівалася  так,  що  стрімко,
Раптом  вмить  завітає  взимку,
З  першим  снігом  чудовим  білим,
Довгожданим  привітом  милим…

Чи  то  в  світлий  час,  а  чи  в  темний
Все  чекання  було  даремним,
Бо  шляхи  розмила  відпустка,-
Від  тоді,-  закралася  пустка…

Сніговій  закрив,  хурделиця
Ту  чуттєвість,  що  тільки  сниться,
Ніби  вкрилося  чорним  птахом,
Що  одним  складалося  шляхом…

Такі  Бог,  мабуть,  дав  нам  долі,
Де  душевні  плачевні  болі,
Так  чому  ж  вогонь  не  вгасає,
Що  серця  на  дві  частки  крає…

Кличе  ще  чому,-  не  спокійне
Дожидання  нас  безнадійне
У  минуле  оте  колишнє,
Почуття,  де  квітнуть,  як  вишні…
19.11.2019р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2019
автор: Єгорова Олена Михайлівна