Краса із позолотою вінчалась,
Як час настав осінньої пори,
І журавлі із краєм попрощались:
Тужливе «кру» озвалося згори.
Ключем вони пливуть у високості.
Їх крик повис і десь раптово зник.
Летять вони у край чужий у гості,
Щоб зиму пережити до весни.
Стрічаються в путі вони з дощами.
Тоді вдягають з марева вуаль,
Котра ляга над ставом і кущами,
Собою закриває синю даль.
Але ніщо птахів не зупиняє:
Саме любов – їх вірний оберіг.
Буває й очі сльози застеляють:
Чи стріне їх весною свій поріг?
17.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855230
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2019
автор: Ганна Верес