* * *
…і хто ж це карту так здає,
що скільки граєм, - програєм?
В чужих руках по п’ять тузів
Й вінок терновий із лози.
А в тебе зпереду і ззаду
із Гефсиманського із саду
“пророки”, “судді”, “мудреці”
в них фарисейство на лиці.
Краплені біблії й талмуди
слова краплених клятв Іуди
краплені вірність, біль і страх
і всі чесноти на словах.
Хто ж карт до рук не брав краплених,
ставав одним із прокажених.
Над ним сміялися потроху,
підштовхуючи на голгофу,
де серед мух і пустоти
понаготовлені хрести…
…і хто ж це карту так здає?
знов вибір мій і програєм,
бо я з усіх краплених карт
знайшов немічену (не в жарт).
Анафема, плітки в сто верст…
Я чесно грав – і йду на хрест!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8552
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2005
автор: nobile